Дружбівський кар’єр: що залишилося від колишнього ДП «Кварц»
Дружбівський кар’єр — це колишній промисловий майданчик державного підприємства «Кварц» у Житомирській області, де з 1950-х років видобували кварцові піски для скляної та ливарної промисловості. Сьогодні кар’єр знають переважно за двома речами: величезним плесом бірюзового кольору і тривалою приватизаційною історією. Територія формально належить Фонду державного майна України, але фактично стоїть покинутою з початку 2000-х.
На початок 2026 року ситуація з об’єктом така: видобуток не ведеться, гідротехнічна інфраструктура зруйнована або розібрана, а єдиний басейн перетворився на технічне озеро без офіційного пляжного статусу. У цій статті розібрано, як кар’єр працював у радянські часи, чому його закрили, скільки спроб приватизації зазнало підприємство і які реальні ризики несе затоплена виробка для довкілля та громади.
Як працював кар’єр у 1950–1990-х роках
Родовище кварцових пісків біля селища Дружбівка відоме з довоєнних геологічних описів, але промисловий видобуток почався в середині 1950-х, коли в Радянському Союзі активно розбудовували скляну промисловість. Кар’єр постачав сировину для кількох заводів УРСР, зокрема для склотарних підприємств Житомирщини та Київщини.
Технологія видобутку була класичною для піщаних родовищ: розкривні породи знімали екскаваторами, далі кар’єр поглиблювали уступами, а пісок навантажували у залізничні вагони та автосамоскиди. Глибина розробки сягала 40–50 метрів, загальна площа гірничого відводу перевищувала 80 гектарів. Основні споживачі — ливарні цехи, склозаводи, виробники кераміки та будівельних сумішей.
У 1970-х роках кар’єр вийшов на пікову потужність: за даними галузевих довідників, тут щорічно видобували до 200 тисяч тонн кварцового піску. На проммайданчику працювали дробильна та збагачувальна установки, залізнична гілка, ремонтні майстерні та адміністративно-побутовий корпус. У селищі Дружбівка мешкало близько тисячі працівників підприємства та членів їхніх родин.
Сировина і споживачі
Головний продукт — кварцовий пісок з вмістом SiO₂ понад 95%. Такий пісок підходив для виробництва листового скла, тари, скловолокна, а також як формувальна суміш у ливарному виробництві. Частка високоякісного піску відправлялася на заводи у Житомирі, Коростені, Києві та Чернівцях.
Побічним продуктом видобутку були розкривні породи — глини та суглинки. Їх використовували для рекультивації вже вироблених ділянок і частково продавали місцевим будівельникам як дешевий матеріал для планування ґрунтів.
Техніка безпеки та екологічні обмеження
На початку 1980-х на підприємстві діяли стандарти СРСР з охорони праці у гірничій промисловості. Кар’єр мав власну службу охорони праці, яка контролювала стан укосів, роботу екскаваторів, пилопригнічення. Екологічних нормативів щодо впливу на водоносні горизонти тоді фактично не застосовували — це була типова практика для кар’єрів СРСР. Саме ці рішення пізніше дали про себе знати: після затоплення в кар’єр почали потрапляти ґрунтові води без очищення.
Чому кар’єр закрили і що відбувається зараз
Зупинка видобутку офіційно пов’язана з вичерпанням промислових запасів та нерентабельністю подальшої розробки. Фактично до закриття призвели три процеси: падіння попиту на кварцовий пісок у 1990-х, зношеність основного обладнання та відсутність інвестицій у модернізацію. У 1998 році ДП «Кварц» припинило промислову діяльність, а у 2000-х роках почалося затоплення кар’єру.
Нині підприємство перебуває в управлінні Фонду державного майна. Його доля вже понад десять років вирішується через механізм приватизації. Оголошення про продаж з’являлися у 2015, 2018, 2020 та 2023 роках, але щоразу виникали проблеми: або не знаходилося покупців через екологічні ризики, або стартова ціна здавалася надмірною, або на конкурс не приходило жодного учасника.
| Період | Стан справ | Ключові зміни |
|---|---|---|
| 1955–1970 | Активний видобуток, будівництво інфраструктури | Видобуток зріс до 150 тис. тонн/рік |
| 1971–1990 | Пікова потужність, стабільні постачання | До 200 тис. тонн піску на рік |
| 1991–2000 | Спад виробництва, зупинка окремих цехів | Розрив господарських зв’язків |
| 2001–2010 | Повна зупинка, початок затоплення | Об’єкт передано на баланс ФДМУ |
| 2011–2024 | Спроби приватизації, невдалі аукціони | Затоплення сягнуло 20+ м глибини |
| 2025–2026 | Очікування нового інвестора, дискусії про рекультивацію | Кар’єр лишається технічним озером без статусу |
Спроби приватизації
ДП «Кварц» неодноразово виставляли на продаж як єдиний майновий комплекс. Поточна пропозиція ФДМУ передбачає продаж об’єкта з усією земельною ділянкою та залишками інфраструктури. Умови включають зобов’язання покупця провести часткову рекультивацію та облаштувати гідротехнічні споруди. Деталі поточного оголошення опубліковані на сторінці Фонду державного майна України, що дає корисний контекст для цього твердження.
Попередні аукціони не відбувалися з кількох причин: висока стартова ціна, відсутність чіткого плану рекультивації, ризики, пов’язані зі станом укосів, а також потреба у значних інвестиціях на відновлення інфраструктури. Інвестори, які реально розглядали об’єкт, вказували, що без підключення до мережі та протизсувних робіт використання кар’єра неможливе навіть у рекреаційних цілях.
Екологічні ризики затопленого кар’єру
Після закриття промислового видобутку кар’єр почав заповнюватися ґрунтовими водами. Процес ішов повільно: спочатку з’явилися невеликі озерця на нижніх горизонтах, потім вони злилися в одне водоймище завглибшки понад 20 метрів. Характерний колір води — це не спеціальний барвник, а оптичний ефект від суспензії дрібного кварцового піску та вапнякових домішок, які відбивають сонячне світло в синьо-зеленому спектрі. Аналогічний ефект спостерігається в інших затоплених кар’єрах України, наприклад на сторінці Дружбівського кар’єру у Вікіпедії, що дає корисний контекст для цього твердження.
Затоплення глибокого кар’єру — це не просто поява мальовничого озера. Без контрольованої гідротехніки таке водоймище несе конкретні ризики для довкілля та людей. Серед основних:
- Обвалення укосів. Ґрунти, що тримаються силами тертя та залишками рослинності, поступово розмокають. У 2020 році зафіксовано зсув східного борту кар’єру, який зрушив близько 800 кубометрів породи у воду.
- Підтоплення прилеглих сільгоспділянок. Рівень води в кар’єрі піднявся на 4 метри за останні десять років через зміну гідрогеологічного режиму.
- Забруднення ґрунтових вод. У зразках води з кар’єру виявлено підвищений вміст заліза та марганцю — природних домішок кварцових пісків, які вимиваються з породи.
- Небезпека для відвідувачів. Ділянки біля води не обладнані огорожами, рятувальними постами чи попереджувальними знаками, хоча глибина сягає 20+ метрів.
Місцева громада неодноразово зверталася до обласної ради з проханням встановити хоча б базові застережні знаки. Станом на початок 2026 року офіційної відповіді про облаштування зони безпеки немає.
Ризик для ґрунтових вод і свердловин
За висновками Житомирської гідрогеологічної експедиції, кар’єр фактично з’єднаний з горизонтом ґрунтових вод на глибині 12–18 метрів. Це означає, що будь-яке забруднення води в кар’єрі потенційно потрапляє у свердловини, які живлять домогосподарства Дружбівки та сусідніх сіл. Реальних випадків отруєння не зафіксовано, але ризик залишається, особливо в умовах відсутності очисних споруд на проммайданчику.
Наукові та технічні аспекти затоплення кар’єрів
Затоплення глибоких відкритих виробок — окрема галузь гірничої справи. Дослідження проводять як українські інститути (НТУ «Дніпровська політехніка», ІГТМ НАН України), так і закордонні університети. Узагальнені дані свідчать, що безперервне підняття рівня води у піщаних кар’єрах триває від 15 до 40 років залежно від клімату, глибини виробки та щільності породи.
Гідрогеологічний механізм
Після припинення відкачування води кар’єр стає дренажною системою. Вода надходить через стінки, дно та тріщини у породі. Швидкість затоплення визначається коефіцієнтом фільтрації порід: для кварцових пісків він становить 0,5–3 м/добу, що пояснює досить швидке заповнення виробки порівняно з глинистими чи скельними масивами.
Колір води та оптичні ефекти
Характерний бірюзовий відтінок води — це результат рэлеєвського розсіювання світла на дрібних частках породи. За даними лабораторних досліджень подібних кар’єрів у Польщі та Німеччині, колір стає насиченішим у міру збільшення глибини та концентрації суспензії. У мілководних затоплених піщаних кар’єрах вода зазвичай має зеленуватий відтінок, у глибоких — синьо-блакитний. Це саме той ефект, який сьогодні приваблює до Дружбівського кар’єру туристів і блогерів.
| Параметр | Значення для Дружбівського кар’єру | Типове значення для аналогічних об’єктів |
|---|---|---|
| Глибина | 20–28 м | 15–35 м |
| Площа водного дзеркала | близько 12 га | 5–20 га |
| pH води | 7,2–7,8 | 6,5–8,5 |
| Прозорість | до 3 м | 1–4 м |
| Колір | блакитно-зелений | блакитний, смарагдовий |
Досвід рекультивації за кордоном
У Німеччині та Польщі затоплені кар’єри давно перетворюють на рекреаційні зони, спортивні озера для віндсерфінгу, дайвінг-центри. Класичний приклад — Блаутопф у Швабії, де завдяки контрольованій гідротехніці і фільтрації вдалося відкрити безпечний для купання об’єкт. Подібні проєкти потребують інвестицій від 2 до 8 млн євро залежно від розміру та глибини. Без них навіть мальовниче озеро лишається технічним об’єктом із підвищеним ризиком нещасних випадків.
Сім ключових фактів про Дружбівський кар’єр
Нижче — стисла картка з найважливіших деталей, які стануть у пригоді і туристу, і місцевому мешканцю, і потенційному інвестору.
- Кар’єр має статус єдиного майнового комплексу державного підприємства «Кварц», що підпорядковується ФДМУ, а не Міністерству екології.
- Загальна площа гірничого відводу — близько 80 гектарів, з них затоплено орієнтовно 12 гектарів.
- Глибина водойми в найглибшому місці сягає 28 метрів, що робить купання технічно небезпечним.
- Промисловий видобуток піску припинено у 1998 році, офіційна ліквідація підприємства не завершена.
- Кар’єр не має статусу водного об’єкта чи пляжу, тому відповідальність за відвідувачів формально не визначена.
- Під’їзні дороги до кар’єру перебувають у незадовільному стані, особливо навесні та після дощів.
- Оренда чи продаж земельної ділянки під кар’єром можливі лише через процедуру приватизації, а не через місцеву раду.
Практичний план відвідування та безпеки
Туристи приїздять до Дружбівського кар’єру переважно заради фотографій і вигляду води. Планувати поїздку варто з урахуванням кількох практичних моментів.
Крок 1. Дорога та логістика
З Києва до кар’єру — близько 150 км. Дорога займає 2,5–3 години, останні 5 кілометрів — ґрунтовка. Найзручніше їхати власним авто, оскільки громадський транспорт сюди не ходить. Пальне варто заправляти у Коростені або Овручі, бо на місці заправок немає. Бюджет поїздки на одну особу — орієнтовно 1200–1500 грн з урахуванням пального та харчування.
Крок 2. Безпека на оглядовому майданчику
Залишайтеся на верхній оглядовій терасі, не намагайтеся спускатися до води. Схили мокрі, вкриті пухким ґрунтом і глибина падіння з верхнього уступу — понад 15 метрів. Дітям поясніть, що наближатися до краю можна не більш ніж на метр. Тривалість безпечного перебування біля краю — не більше 10–15 хвилин, оскільки сильні пориви вітру на узвишші трапляються навіть у тиху погоду.
Крок 3. Фотозйомка та дрони
Найкраще світло — за годину до заходу сонця. Вода в цей час набуває найбільш насиченого бірюзового кольору. Для дронів є обмеження: польоти над приватною територією потребують дозволу власника. Оскільки об’єкт формально належить ФДМУ, зйомка з висоти до 120 метрів дозволена, але з дотриманням правил безпеки та без вторгнення в приватні угіддя, які прилягають до кар’єру.
Крок 4. Що взяти з собою
Зручне взуття з неслизькою підошвою, запас води, сонцезахисний крем, кепку. Драбини, мотузки, намети та обладнання для купання брати не варто: перебування на нижніх терасах і у воді заборонене. Для тривалої зйомки знадобиться штатив, бо при сонячному світлі на висоті виникають різкі контрасти.
Крок 5. Харчування і ночівля
Найближчі кафе — у селищі Дружбівка та в місті Овруч (близько 25 км). Ночівля можлива в Овручі, де є кілька гостьових будинків і база відпочинку. Кемпінг біля кар’єру не обладнаний, тому намети тут не ставлять.
Крок 6. Правила поведінки
Не залишайте сміття, не розпалюйте вогнища, не збирайте каміння та мінерали — навіть якщо вони здаються цікавими. Порушення правил може призвести до адміністративного протоколу, адже територія охороняється як об’єкт державної власності.
Крок 7. Повернення і враження
Зворотний шлях плануйте так, щоб не повертатися в темну пору доби. Ґрунтовка погано освітлена, на ній часто трапляються вибоїни. Якщо випадково застрягли — тримайте телефон зарядженим, зв’язок у цій зоні працює стабільно, рятувальні служби виїжджають з Овруча.
Дружбівський кар’єр у порівнянні з іншими затопленими кар’єрами України
В Україні є кілька затоплених кар’єрів, які набули популярності серед туристів. Дружбівський відрізняється від них глибиною і складністю логістики.
Сировинний склад і походження
Дружбівський кар’єр — кварцовий пісок. Більшість «блакитних озер» України — це залізна руда, граніт, вапняк або глина. Колір води і її склад у кожному випадку інший, тому переносити дані про безпеку з одного об’єкта на інший не можна.
Європейський підхід до рекультивації
У ЄС діє директива 2006/21/EC про управління відходами видобувної промисловості, яка зобов’язує власників кар’єрів фінансувати рекультивацію ще до початку видобутку. Це працює так: компанія-оператор створює спеціальний фонд, з якого після закриття кар’єру проводять відновлення території. В Україні подібний механізм тільки формується — зокрема, через вимоги приватизаційних умов ФДМУ.
Чому Україна рухається до європейської моделі
Угода про асоціацію з ЄС та євроінтеграційні зобов’язання вимагають від України поступового переходу до прозорих процедур закриття гірничих об’єктів. Дружбівський кар’єр — один із тестових кейсів: від того, як саме його передадуть інвестору, залежить, чи з’явиться в Україні реальна рекреаційна зона з контрольованою безпекою, чи об’єкт лишиться «диким» озером.
Майбутнє об’єкта: рекультивація, продаж чи заморозка
Є три сценарії розвитку подій. Перший — продаж через приватизацію з чіткими зобов’язаннями щодо рекультивації. Другий — передача об’єкта місцевій громаді на умовах концесії. Третій — заморозка і подальше очікування інвестора. Найімовірніший сценарій на 2026–2027 роки — повторний аукціон зі зниженою ціною, оскільки ФДМУ зацікавлений у продажу, а не в утриманні балансового об’єкта.
Для місцевого бюджету Дружбівки кар’єр сьогодні — це нуль надходжень і постійний запит на безпеку. Якщо вдасться знайти інвестора, громада зможе отримати робочі місця та частину податків. Якщо ні — об’єкт ризикує лишитися «невизначеною зоною» ще на десятиліття.
Часті запитання (FAQ)
Чи можна купатися в Дружбівському кар’єрі?
Офіційно купання заборонене. Глибина сягає 28 метрів, дно нерівне, температура води навіть улітку рідко піднімається вище 14–16 градусів. Рятувальних постів і чергових медиків на місці немає.
Хто зараз власник Дружбівського кар’єру?
Об’єкт належить державі в особі Фонду державного майна України та обліковується як єдиний майновий комплекс державного підприємства «Кварц» нерудних копалин.
Чому вода в кар’єрі бірюзового кольору?
Це оптичний ефект: дрібні частки кварцового піску та вапнякових домішок відбивають сонячне світло в синьо-зеленому спектрі. Аналогічний ефект спостерігається в багатьох затоплених піщаних кар’єрах Європи.
Скільки коштує в’їзд на територію кар’єру?
Офіційної плати за відвідування немає, оскільки територія не обладнана як рекреаційний об’єкт. Туристи залишають авто на узбіччі ґрунтової дороги та йдуть пішки до оглядового майданчика.
Чи безпечно підпускати дітей до краю кар’єру?
Діти повинні перебувати лише в супроводі дорослих і не ближче ніж за метр від краю. Укоси можуть бути приховано мокрими, тому ризик падіння залишається високим навіть на вигляд стійкій ділянці.
Чи можна приватизувати землю біля кар’єру?
Приватизація земельної ділянки під самим кар’єром неможлива — це об’єкт державної власності. Суміжні сільськогосподарські ділянки перебувають у приватних руках, їхній статус кар’єр не змінює.
Коли кар’єр планують продати інвестору?
Фонд державного майна проводить підготовку до нового аукціону. Конкретної дати поки немає, попередні спроби 2015, 2018, 2020 та 2023 років не відбулися через відсутність покупців або зупинку торгів.
Чи є ризик повторного затоплення прилеглих сіл?
Рівень води в кар’єрі продовжує зростати приблизно на 20–30 см на рік. На сьогодні безпосередньої загрози житловим будинкам немає, але без облаштування гідротехніки ризик підтоплення сільгоспділянок зростатиме.
Дружбівський кар’єр — це не лише «те саме бірюзове озеро з Instagram», а й приклад того, як промисловий спадок потребує чіткого управління. Якщо плануєте поїздку — обов’язково перевірте прогноз погоди, візьміть зручне взуття і не плануйте купання. Якщо ж розглядаєте об’єкт з точки зору бізнесу — уважно вивчіть умови поточного приватизаційного оголошення, бо без рекультивації та гідротехніки експлуатація кар’єру неможлива навіть у рекреаційних цілях.
Залишити відповідь